Запах неба



Категории Вiталiй Коротич ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вас не цiкавило, чим пахнуть хмари? Можливо – бiлизною, Можливо – сльозами, Можливо – просто водою. Так, тi самi, що пливуть, немов примари; Мов сiрi тварини, Кудлатою чередою. Вони пахнуть, напевно, кров'ю, Пролитою на брустверiв бруси, Сльозами – за милими, за ïжею, за здоров'ям – Бiленькi хмарини, Загорненi в чорно-сiрi бурнуси. Вони пахнуть водою з калюж на шляхах планети, Молоком, розлитим iз теплих старих бiдонiв, Ладненькi хмари, Газувате калюжне нетто, Загони, що пливуть у небi синьо-бездоннiм. Вони пропахли забутим в блюдечках чаєм, Твоïм духмяним волоссям, моя мила. Пахнуть вони рослиною – молочаєм. Мiськими димами i туалетним милом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вiйна вiдгула. I не свiтять пожежi в небо, I дзвони на сполох не кличуть голосом мiдним. Хмари – спокiйнi. Я вiрю – це так i треба, Щоб запах спокою був найбiльш необхiдним. Я хочу, щоб людство забуло про воєн мари. Щоб люди не думали Страшними, злими словами... Хмари – пахнуть, Життям нашим пахнуть хмари, Маленькi сiрi дзеркала, Що плинуть над головами.
Запах неба