<< Главная страница

Життя



Категории Вiталiй Коротич ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1961р.

Оригинал Ми розумiєм поступово Дитячi вади й помилки. В дитинствi вимовлене слово Ясним стає через роки. Усе, що ми недовiдкрили, Що нам здалось колись простим, – Складне... Школяркам говорили Ми вiрш про бiлих яблунь дим. Батькiвськi залишали хати Ми, певнi в мудростi своïй, У тiм, що вмiємо кохати, Учитись, йти на працю й бiй. Недбало хряскали дверима, У всьому певнi хлопчаки, Пустi нанизували рими На кволих вiршиках гачки. Нас вiтром часу обдувало I пилом в очi нам мело. Нам часом боляче ставало, Нам часом соромно було. А ми жили, кохали, вмiли, Вмирали в смертному бою I поступово розумiли Всю недосвiдченiсть свою. Ми розумiли, скiльки мiстить В собi наснаги рiдний дiм. У двадцять п'ять – спецiялiсти I космонавти – в двадцять сiм. I, може, правда саме в тому, I, може, мудрiсть в тiм жива, Щоб, забуваючи про втому, Старi пригадувать слова. Батькiвський дiм... Кохання... Дiти... Слова, що в серцi збереглись... Це справжнє щастя – розумiти Усе, промовлене колись. Вiтчизна, ч.10,
Життя


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация